Дві Долі

До бою нас кликала арфа й зелений прапор,
Щоб гарантувати свободу для всіх.
Ґас Ґераті “Вексфорд`98”

 

Під синьо-жовтим прапором свободи
З`єднаєм весь великий нарід свій.
Олесь Бабій “Марш ОУН”

 “Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли  гасло – Незалежна Держава Українська перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткуватирідну плодючу землю з її незчисленними багатствами не для потреб третього, або другого з половиною, чи якого іншого інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу.”

“Ніколи не буде миру в Ірландії, допоки не буде усунута іноземна британська присутність і єдиний ірландський народ не запанує в своїй країні, на своїй землі, суверенний політично, культурно та економічно, визначаючи внутрішню політику, маючи свободу думки і дії”.

Перша цитата належить лідерові національно-визвольних змагань українського народу Симону Петлюрі, друга – борцеві за свободу Ірландії Робертові Сендсу. Часова відстань між ними – півстоліття, просторова – тисячі кілометрів… Але який тотожний стиль, яку тотожну реакцію викликають ці палкі слова в серцях тих, кого спопеляє біль по втраті Батьківщини, для кого змагання за свободу народів і людини є сенсом життя.

Дійсно, багато спільного в долі українського та ірландського народів: голодоморами, репресіями, виселеннями, етноцидом, підлістю, підкупом і підступом намагалися окупанти покорити як українців, так і гордих ірландців. Як ірландці, так і українці століттями вели криваву боротьбу за незалежність і соборність. Вважаю за доцільне навести слова, які вклав до уст свого літературного героя – ірландського революціонера, відомий американський письменник Ліон Юрис: “Якщо ви запам`ятаєте лише одне, то запам`ятайте цю істину: Ніякий “злочин”, який людина робить в ім`я волі, не може бути настільки великий, як ті злочини, які його позбавляють тієї волі”. Тож не треба цю святу боротьбу підводити під універсалізоване поняття “тероризм”, так само як недоречним є переносити засоби і методику, якими в свій час користувалися ІРА та УПА, на сьогодення.

У 1907 році відомий російський вчений Г.Афанасьєв в “Історії Ірландії” влучно зазначив, що насправді історія Ірландії “коротко підсумовується словами: боротьба з Англією, війна за незалежність. Ірландські герої – це всі ті, хто боровся проти Англії. Ірландські мученики – це люди, страчені англійським урядом”. Те ж саме можемо сказати й про Україну: історія України – боротьба за волю.

Тож не дивно, що українські націоналісти постійно цікавилися національно-визвольною боротьбою ірландців, занадто багато схожого в долі наших народів, а героїчна боротьба нескорених ірландців надихала до звитяг не одне покоління українських патріотів. Підтвердженням цієї тези є щойно видана Молодіжним Націоналістичним Конгресом збірка «Нація, яка не капітулює». До неї увійшли публікації з різних націоналістичних видань, зокрема з підпільної “Сурми”, еміграційного “Клича Нації” та молодіжного сумського часопису “Гроно”, а також свіже дослідження Ярослава Іляша.

Можемо провести паралелі й із сьогоденням. Хоча як Ірландія, так і Україна сьогодні формально і юридично проголошені незалежними, ні перша, ні друга не є соборними і національними державами. Як ірландська, так і українська мови досі не є пануючими “у власній хаті”. Хоча є і певні відмінності: зокрема нещодавно в Ірландії набув чинності закон, згідно якого забороняється використання англійської мови на картах, дорожніх знаках тощо, а урядом щорічно виділяється на популяризацію та вивчення гельської біля 650 млн. доларів річно. Віднедавна всі держслужбовці зобов`язані володіти гельською мовою. Позитивні зрушення є і в топоніміці. Що ж до України, то тут і досі діє недолугий “Закон про мови” ще з часів УССР (та й то, чи діє?), постійно з`являються якісь недолугі ініціативи щодо впровадження на державному рівні російської, як офіційної, а “горді” назви різних октябрських, комсомольских, і т. п. носить не один населений пункт…

Тож змагання за деколонізацію, соборність земель, за наповнення національним змістом як української, так й ірландської державностей тривають. 

Придбати книгу можна, зголосившись за адресою: 01034 м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9 п. 4, тел. (044) 234-70-20

Віктор РОГ